Короткий географічний огляд

Село Стрільники розташоване на Волино – Подільський височині. (до революції Ямпільський повіт Краснянської волості). До війни с. Стрільники належало до Шпиківського району, Вінницької області. Після Вітчизняної війни належало до Шпиківського району, а далі до Джуринського, до Тульчинського і до Шаргородського району Вінницької області. Село Стрільники на півночі межує з селом Бушинкою (5 км.), на заході із селом Лопатинці (2 км.), на північному заході з селом Деребчином (5 км.), на півдні проходить автострада Вінниця – Могилів-Подільський (3 км.), на сході межує із селом Рахни – Лісові та залізнодорожньою станцією Рахни-Лісові (5 км.).

            Село Стрільники має своїх власних три лісочки: один з них розташований на північній частині села Шабаркевичів, другий у південно західній частини Левадянський, а третій на сході села, який заснований поміщеком Сімашком і зветься Сімашковим. Коло нього з західного боку є кругла площа мочару_____________________________________   

Клімат на території нашого села помірно – контенентальний з тривалим не жарким літом, з достатньою кількістю опадів та короткою не суворою з частими відлигами зимою. Територія нашого села перебуває у сфері впливу насичених вологою атлантичних повітряних мас. На клімат нашої території впливають маси Арктики і Середземного моря. Середня річна температура 6,7 –7 градусів по Цельсію. Найвища буває т – 38, найнижча 34 градуси. Перші заморозки бувають 5-7 жовтня, остані 23-25 травня. Середня сума опадів 280 м.м.. глибина промирзання грунту 55-57 см.. Найбільша кількість опадів припадає на весняні та літні місяці. Найхолодніший місяць на нашій території буває січень. Найтеплішим – Липень. Грунти нашого села в основному чорноземні, по окраєнах є суглинки. З корисних копалин є багато глини і піску, а в південно-західній частині угіддя під назвою “горби” є поклади вапняного каміння. В 19 ст. в “горбах” були гірні в яких селяни – кріпаки в ручну добували камінь для будівництва панських маєтків. Всідченням того є що, угіддя, які підходять з заходу до “горбів” зветься “Загірнею”. На території села немає промислових підприємств і все населення села займається сільським господарством в якому в основному вирощують: пшеницю, ячмінь, горох, кукурудзу, просо, гречку з технічних культур, цукровий буряк та соняшник. В селі вирощують худобу: корів, свиней, овець, кіз, коней та різну птицю. Село має свій сад, засновником його був секретар комсомольської організації Фокт Едуард Адольфович, який в 1963 році довів його до 17 га. який 1997 році досяг 71 га.