Нова економічна політика /НЕП/

Для розподілу баронської землі була утворена комісія. Земля роздава-лася з розрахунку 0,75 га на душу. В цей час була і розподілена між населенням церковна земля в кількості 67 десятин і 1720 кв. сажнів. Тяжкі роки імперіаліс-тичної та громадської війни принесли в село тяжке господарське розорення. Багато селян не поверталися з війни, а жінки, що залишалися вдовами, не могли успішно вести господарство.

             В 1921 році продрозкладка була замінена продподатком, який був на багато менший. Це селянам давала змогу залишки хліба міняти на продовольчі тавари.

             В селі було утворене машинне товариство, яке очолив Півторанос Іван. Його завдання було завозити сільськогосподарські машини та інвентар. Це то-вариство давало машини та інвентар в кредит та на виплат. Крім цього в селі було утворено КВД- комітет взаємної допомоги. Його очолив Кардашевський Павло. Ця організація мала в своєму розпорядженні до 20 га землі, коні, інвен-тар, посівний матеріал. Щорічно КВД позичав посівне насіння бідноті, що не мало зерна для посіву, а при зберанні селяни вертали свою позичку в магазин КВД. Населення села росло з року в рік, а батьківські садиби і наділи ставили все дрібнішими їх ділили між синами.  

             Кожний селянин почав краще обробляти свою ділянку землі, угноював її, працював на ній від світанку до пізньої ночі, щоб догодити землі, яка почала давати більші врожаї. Було утворено загальносільські сівозміни, всі в одному угіді сіяли одну і туж культуру, лишали толоку, орали на пар, земля відпочива-ла і давала добрий врожай. Добре почало налагоджувтсь життя в селі, кожний наступний рік тобре почав жити, люди раділи із своєї праці та достатку. В 30 роки почала на село насуватися ЧОРНА ХМАРА- КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ. Стала насильно заганяти людей в колгоспи. Тих, хто не хотіли вступати в колгоспи перетворювали в куркулі та підкуркульники, відбирали в них землю, реманент, худобу, виганяли з хат і села. А в цей час можна було провести добровільну розумну земельну реформу. Селян міг добровільно обрати систему господарю-вання. Одні, хто хотів, хайби йшли добровільно в колгосп, другі пішли б робіт-никами в радгосп, а решта хай би собі працювали в одноосібному господарстві і всі би мирно працювали і давали добро собі і державі.

            Радянська влада починаючи з 1922 рокувіддає землі бувших поміщиків, що оточують село, під садиби селянам.

            Починаючи з 1922 року по 1927 рік було утворено нові поселення під назвою “Лоборівка”, де наділено 95 садиб, “Коржівка”, де наділено 30 садиб. На південній окраїні села утворено 35 садиб, на південно- західній частині се-ла, на території бувшого баронського парку, утворено 16 садиб. На садибі був-шої поміщиці Бенькевич утворено 14 садиб, на садибі бувшого поміщика Сіма-шка утворено 38 садиб, на території дослідньої станції барона Масса утворено 29 садиб.

             До 1923 року було велике розходження цін на промислові товари і сільськогосподарські продукти. Селяни немогли купувати дорогі промислові товари, це загрожувало зростові нової економічної політики. Тому в 1923 році були знижені ціни на промислові товари і підвищені ціни на сільськогосподар-ські продукти.

              В селі зростали посівні площі, поголівя худоби. Більшість Селян з бід-ного стану піднеслися до стану середняків. Деякі селяни пачали знімати з хат соломяні дахи і крити їх жестю.

              В 1924-25 роках в селі було проведено ряд заходів для зміцнення союзу селянства з робітничим класом. У селі було утворено “групу бідноти” так званий “Комнезам”, головою якого був селянин-бідняк Герасімчук Сомоіл.

              При радгоспі села Стрільники була утворена перша партійна організа-ція, секрктарем якої був робітник радгоспу Тмановський. До цієї партійної організації вступили перші наші селяни: Верес Іван та Стреплюк Максим.

             Із решти землі барона Масса, що залишилася після розподілу між селянами, було утворено радгосп. Першим завідуючим радгоспу був робітник- комуніст Тмановський. Багато селян села пішли робітниками в радгосп. Робіт-ники в родгоспі було: строкові, які складали договір на два і більше; сизонні, які складали договір на сезон; жнива чи інші роботи. І поденні, які не складали договорів.

              На роботу закликали прикажчики, приходили в село ставали на підви-щеному місці і викрикували- виходь на буряки по 50 копійок і по дві оселедці. Подденним платили грішми і для заохочування давали оселедці, махорку чи кусочок туалетного мила. Всі штатніі сезонні робітники працювали за гроші. До 1927 року в радгоспі за тягову силу були воли та коні, лише молотарка пра-цювала при допомозі локомотива в якому палили дрова. Крім завідуючого в ра-дгоспі був економіст Шентак Кароль, завідував всіма роботами та нарадами. Крім наших селян на сезонні роботи привозили селян із Семенівки, Лопатин-ців, Краснянки, Зведенівки та інших сіл. Для приїзжих було побудовано три великих будинки, які звалися “Чвираками”, в них і розмішялися приїжджі робі-тники. Для них була організована столова, в якій вони три рози на день харчу-валися. За харчування з них вираховували із зарплати. На поденну роботу, крім дорослих приймалися підлітки, яким роботу оплачували як і дорослим, оле вони працювали лише до 5 годин вечора.

                Самостійно Стрільницький радгосп проіснував до 1950 року. В 1950 році радгосп було перетворено на відділок і приєднано до Деребчинського радгоспу, який утворився на основі обєднання колгоспів сіл: Деребчина, Попе-лівки, Вербівки, Малої Деребчинки та Семенівки. Самостійно радгосп проіс-нував з 1920 року по 1950 рік.

                  1931 рік був початком колгоспного руху на селі. В с. Стрільниках було організовано обєднання бідності ТСОЗ /товариство спільного обробітку землі/, в яке вступило 45 чоловік. Було усуспільнено коні, воли та с/господар-ський інвентар. Перше обєднання було утворене на господарстві селянина Новіцького Якова. Першим головою ТСОЗу був Козій Йосип Сидорович. Першими вступили в товариство: Шкурін Макар Антонович, /зав. школи/, селянин- Орещак Олександр, Вальберг Фройко, Пікула Гнат, Шкільняк Кирило, Матушенко Дмитро, Новіцький Яків, Новіцький Ілля, Гарасимчук Самоїл, Калкатин Іван, Уманський Самоїл, Лотоцький Григорій, Шкільняк Сергій та інші.

                   Першим правлінням було обрано: Козій Йосип, Митушенко Дмитро, Пікула Гнат, Шкільняк Сергій, Гарасімчук Самоіл та Орещак Олександр. Обєднання ТСОЗ у своєму розпорядженні мав: 600 га. землі, 32 коней, три пари волів, КВД передав обєднанню борони, три кінних сівалки, двигуна та інші сгосподарський ремонент.

                    ТСОЗ проіснував на садибі Новіцького Якова цілий рік. А в 1932 році був перенесений на східну частину села. Тут з конфіскованих будинків заміжних селян та у суспільних будинків колгоспників, було побудовано при-міщення для худоби та ремонту. Це обєднання було назване колгоспним гос-подарством “СОЦГОСПОДАР”.

                    Колгосп “Соцгосподар” мав 58 коней, 10 пар волів, 3 кінних сівалки та кінну молотарку. В 1932 році для колгоспу держава видала два трактори “Путіловець”. Першими трактористамибули: Новіцький Юхтим, Новіцький Панас, Щтогрин Карпо, ВершкоАртем, які за статутом сг артілі, переорали всі межі і утворили суцільний масив колгоспного поля.

                    У звязку із збільшенням членів колгоспу, колгосп 15 січня 1934 року був поділений на 3 колгоспи:

1.     “Соцгосподар”- голова колгоспу Орещак О-др, колгосп так і залишився на східній окраїні села.

2.      “Поллітвідділ”- голова колгоспу Шкільняк Кирило, цей колгосп розмістився в центрі села, біля церкви, на садибах братів Шкільняків Тимка і Семена.

3.     “Будьонного”- голова колгоспу Бранюк Антін, Цей колгосп розмістився в північній частині села на садибі Гарасімчука Михайла. В розпорядженні всіх колгоспів було більше 2500 га. землі.

                     “Соцгосподар” мав 680 га. землі, “Будьонний”- 660 га. землі, “Поллітвідділ”- 1200 га. землі, по 150 шт. коней, 8- 10 пар волів по одному трактору та інший реманент.

                     Велике значення для піднесення і розвитку колгоспного виробни-цтва, мав новий статут с/господарської артілі, принятий 11 зїздом колгоспни-ків-ударників у лютому 1935 року. Було прийнято закон про закріплення за колгоспами всіх оброблених ними земель на вічне користування. Село росло в матеріальному та культурному напрямі. На кінець її п’ятирічки в основному було ліквідовано неписьменність в селі.

                     В 1935-1936 навчальному році збільшився континент учнів, всіх класів в школі було по два.

                     Семирічна школа на той час мала 14 класів у кожному з яких по 25-35 учнів. Школа розміщалася в двох приміщеннях, у старій школі та в приміщенні бувшої поповій хаті. Шкільні приміщення для навчання стали тісними. Тому за рішення зборів села, церква в 1936 році була закрита і передана під клуб, а приміщення бувшого клубу, передано під школу. Тепер школа працювала в 3 приміщеннях: в школі №1, в школі №2 і в половині будинку бувшого попа. Школа додатково одержала чотири класних кімнати, вчительську, кабінет деректора і бібліотеку з 450 шт. книг. Першим деректором і організатором семерічної школи був Яковенко Тихін Якович. Після нього був деректором Сірий Микола Семенович, Який зробив першим випуск Стрільницької семерічної школи в кількості 20 учнів.

                   Мирно проходило навчання в школі, всі колгоспники займалися мирною працею, праця стала легшою, її почали заміняти машинами, тракторами і комбайнами. Але мирну працю перервала війна.