Післявоєнні роки

         Не було тракторів, не вистачало робочої сили, хуоби, обробіток землі проводився в ручну, копали поле лопатами як робочу силу використовували власні корови. Не дивлячись на труднощі, населення чесно трудилось і прикла-да всі сили для того, щоб допомагати фронтові у перемозі над ворогом.

         Дев’яте травня 1945 року для населення села було звичайним днем. Все населння  було в полі і лише в 12 год дня докотилася до с. Стрільники звістка про закінчення війни.

         Було зібрано мітинг, на який прийшло все населення села. Населення плакало і раділо, згадуючи те горе, що принесла війна потягом п’яти років. А для села принесла багато горя. Не повернулося до своїх домівок 162 чоловік, прибуло 150 чоловік, з них 50 інвалідів, з них два першої групи: Пікула Про-фир без рук, а Булик Сергій Михайлович без очей.

         В село повернулося 166 учасники Великої Вітчизняної війни нагороджені орденами та медалями за подвиги, що проявили в дні війни, захищаючи Батькі-вщину від загарбників. Згадку про оборону Бреста приніс своїм землякам Семе-нюк Радіон Ксенафонтійович, який брав участь в обороні Брестської кріпості і став одним з її героїв.

         Радіон Ксенафонтійович добре пам’ятає місяць червень і початок липня 1941 року про те, він розповідав своїм землякам. В критичну хвилину він мен-ше думає про особисту безпеку. Він знає, де знаходиться прапор його частини. Під свистом куль і розривами мін та снарядів, Семенюк Радіон досягає мети. Він закопує прапор в одному з глибоких казематів кріпості. Рідна земля зберіг-ла святиню військової доблесті прапор був викопаний через 15 років після вій-ни Семенюком Радіоном. Не дивлячись на горе, яке принесла війна, колгоспни-ки окремих колгоспів, які відновили свої назви.

 

         Першим головою об’єднаного колгоспу був Романишен Іван І.

         В 1950 р. було об’єднано колгоспи: “Політвідділ”, “Соцгосподар”, “Бу-дьонного” в один к-п ім. Будьонного.

         “Політвідділ”, “Соцгосподар”, “Будьонний” взялися за працю. Вони зби-рали реманент, розводили худобу, щоб довести колгоспне господарство до рів-ня 1940 року. Три колгоспи під своїми назвами проіснували до 1950 року. В 1950 році 15 серпня колгосп “Соцгосподар”, головою якого був Галуза Петро, колгосп “Політвідділ”, головою якого був Шкільняк Кирило та  колгосп “Бу-дьонного”, головою якого був Романишен Іван, об’єдналися в один колгосп імені Будьонного. В об’єднаному колгоспі було сім рільничих бригад і одна го-родня. Колгосп мав 2441,7 га землі, 130 коней, великої рогатої худоби 220 штук, 353 шт. свиней, 240 овець. Було посіяно 250 га ц/б, а кукурудзи зовсім не сіяли.

         Після об’єднання колгосп став економічно сильнішим. В 1957 р. в колго-спі було ВРХ 307 шт. з них 104 дійних корів, які давали по 1550 л. молока.

         В цьому році колгосп став мільйонером, його грошові доходи становили 1287378 крб. Колгоспникам видано на трудодень по 2 крб. та 2 кг. хліба.

         В 1951 році в Стрільниках була відкрита середня школа. Контингенті на 1955 рік становив 320 – 330 уч. В 1955 році був перший випуск 37 учнів десято-го класу. Середня школа проіснувала до 1960 року. Навколо нашого села є дві середні школи /Рахни, Деребчин/ з багатішою матеріальною базою, тому наша школа була переведена у восьмирічну. В 1957 році все село було радіофіковане і телефонізовано.

         В 1958 році було ліквідовано МТС, наш колгосп закупив у Джуринській МТС 7 тракторів. З них ДТ-54 один, КДП-35 – три, НАТ- один, ІУ-2 – два, зер-нозбиральних комбайнів – три та інші прицепні машини і інвентар на загальну суму 354755 крб.

         В 1950 – 1955 рр. в колгоспі ім. Будьонного/на теперешній фермі ВРХ/ був залізний вітряк, який проводив у рух: млин, круподерку, січкарню, качав воду. Працювали на ньому Шевчук І., Гейко С. Під час сильного вітру, вночі хтось спустив його з тормозів і від швидкості руху повідривалися крила.