Сівба

Для того, щоб виростити для себе хліб, а для худоби корм, селянин мусів що року займатися сівбою, осіню і весною орав і засивів поле. Щоб краще родила пашня і багатший був врожай, потрібно було удобрювати поле, для цього він використовував різні відходи, утворював гній і удобрював ним поле. Крім того селянин знав, що не можна сіяти щороку на одному і тому ж місті ту ж саму рослину тому, що розводяться сорняки і скопичуються шкідники даної росли-ни. А тому селянин знав і чередував, яку за якою рослини сіяти, чостину поля він не орав залишав толокою, щоб відпочило, або робив пар /орав/, але не сіяв. На толоці чо парах ціле літо випасалася худоба-поле відпочивало. Бувало, що селянин, одне із полів засівав травою, конюшиною чи люцерною, де протягом 2-3х років ішло накопичення поживних речовин, що давало добрий врожай зернових. Толоку осіню і засівали житом, або пшеницею. В давнину землю орали ралом, волочили гіллям з дерева. Далі був винайдений плуг, але без колісні і лише в кінці 19 ст. і початку 20ст. було винайдено справжній плуг. Цей плуг складався граділля, чересла, леміша, полиці, чепиг, а через де який час до нього була додана колісня, з великим борозним колесом  та малим під-ручним. Колісня мала подушку, яка регулює глибину, яка регулює глибину оранки і тяжі, при допомозі, яких регулюється ширина скиби. Для розпушення землі винайдено деревяний дряпак із залізними лабами, для загортання зерна появилися деревяні борони із залізними зубцями. Для уплотнення землі /грун-ту/ та подання полю рівної і гладенької поверхні появилася деревяна качалка. Щоб підпрагати коней до інвентара зробили штильвагу з двома орчиками, до яких прикріпили шлеї посторонками в які впрягали коней. Для впрягання волів зробили віе /це 2метрова, окована деревяна жердина, яка при допомозі заніски закріплювала ярмо в яке впрагали волів. Поле орали один рік доскладу, а на другий рік врозгін, щоб поле завжди мали рівну поверхню. Після оранки пуска-ли дряпак, щоб роздробити і розрихлити землю. Сіяли вручну, для цього брали сіменьку /торбина на 2-3 відра зерна/, при допомозі шнурка чи ременя навішу-вали торбину з зерном через плече на ліву сторону, брали правою рукою зерно і веєрем розкидали його перд собою. Пройшовши одну полоску поля, заходили другу і так до кінця свого поля, увесь час поповнюючи сіменьку зерном. Після розсіву зерна, поле заволочували боронами, щоб загортувати зерно в грунт. Перед початком сівби селянин ставав до схід сонця і говорив: Благослови і допоможи Господи в добрий час посіяти, а ще в кращий зібрати”, перехрестив-шись почав сіяти.